Дуже зручно скористатися послугами юридичної фірми, щоб придбати готовий «під ключ» комплект документів зареєстрованої компанії. Але в цього способу один істотний недолік - установчі документи написані по універсальному шаблоні «на всі випадки життя». Тому, наприклад, в уставі суспільства складає з одного физлица (він же керівник), можуть виявитися положення про раду директорів, ревізійної комісії й т.п.

У повсякденному житті мало хто (включаючи чиновників, що перевіряють) звертає увагу на подібні безглуздості. Але спляча до пори до часу міна вповільненої дії може доставити купу турбот, коли прописаному в уставі органу потрібно буде виявити ознаки життя. Як бути в такій ситуації?

Година пробила

Звичайно готову фірму купують для бізнесу, що розвивається, у якому небагато учасників, та й активи не занадто великі. Учасники (акціонери) і менеджери компанії не бачать особливих проблем у тім, що устав не відображає фактичних відносин по керуванню компанією. Мол, ми й так про усім домовимося, а папери потрібні що перевіряє. Але бізнес росте й у певний момент може виникнути ситуація, подібна тієї, з якої до автора звернувся один із клієнтів.

Акціонерне товариство вирішило придбати майно, вартість якого склала 40 відсотків балансової вартості активів компанії. Тобто угода підпала під категорію великих (п. 1 ст. 78 Федерального закону від 26.12.95 № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства). Схвалювати угоди з такою питомою вагою в активах повинен рада директорів. Це не вислизнуло й від погляду контрагента, що, вивчивши устав і баланс потенційного покупця зажадав представити протокол засідання ради директорів про схвалення великої угоди. Адже якщо такого рішення прийнято не буде, угоду можуть визнати недійсної по позові суспільства або акціонера (п. 6 ст. 79 Закону про АТ).

И от, уперше звернувшись до втримування свого уставу, співробітники з подивом виявили, що виявляється, в основному документі компанії передбачена рада директорів. Мало того, він виявився ще й сформований. Відповідно до рішення, що прилагались до документа, до складу наглядацької ради були вибрані якийсь фізичні особи. Правда, про те, хто це такі в компанії ніхто не знав... У результаті компанія виявилася в жалюгідній ситуації, коли орган, у чию компетенцію входить ухвалення необхідного рішення, утворений, сформований, але фактично не може прийняти якого-небудь рішення.

Ситуація збільшилася тим, що строк на який був сформований «паперовий» рада директорів уже минула. Це значить, повноваження органа припинилися за винятком повноважень по підготовці до скликання й проведення загальних зборів акціонерів (п. 1 ст. 66 Закону про АТ).

«Уперше звернувшись до втримування уставу, співробітники з подивом виявили, що виявляється, в основному документі компанії передбачена рада директорів»

Вийти із ситуації допоможе скликання позачергового збори акціонерів. Саме цей інститут корпоративного права надає можливість, не порушуючи закон, прийняти всі необхідні рішення без участі «липового» ради директорів. Справа в тому, що відсутність реакції наглядацької ради на вимогу про скликання загальних зборів, надає право особам, що зажадали цього, самостійно скликати форум (п. 6 і 8 ст. 55 Закону про АТ). Помітимо, що право висунути таку вимогу є в акціонерів, що володіють десятьма й більше відсотками голосуючих акцій, ревізійної комісії й аудитора суспільства. Для фіксації початку п'ятиденного строку досить зареєструвати вимога в складі вхідної кореспонденції компанії.

Але який порядок денний варто винести на обговорення позачергових зборів і відповідно вказати в згаданому вище вимозі? Отут можливі два варіанти.

Варіант перший: обрати нових членів ради директорів і тим самим вдихнути життя прописаний в уставі орган. В описаній вище ситуації потрібно не забути включити до порядку денного загальних зборів акціонерів питання про припинення повноважень «мертвих душ» з фіктивної ради. Адже навіть при прострочених повноваженнях у членів спостережливого органа зберігаються повноваження по скликанню й проведенню загальних зборів акціонерів (п.1 ст. 66 Закону про АТ). Якщо ці повноваження не припинити, вийде що до складу старої ради додадуться знову вибрані члени й у підсумку їхнє число подвоїться й буде більше, чим визначено в уставі.

Цей варіант може виявитися корисним, якщо необхідно негайно реанімувати орган суспільства. У такому випадку загальні збори можна провести хоч у день закінчення п'ятиденного строку з моменту пред'явлення вимоги про його скликання, про яке ми розповіли вище. Знову утворена рада може почати функціонувати хоч у той же день. Але цей спосіб гарний тільки як екстрений захід. Адже при такій ситуації компанія порушить строк семидесятидневний строк на повідомлення акціонерів про дату проведення збори (п. 1 ст. 52 Закону про АТ). У наслідку це порушення може послужити приводом для визнання підсумків збори недійсними (пункті 24 постанови Пленуму ВАС РФ від 18.11.2003 № 19). Це досить серйозна проблема для публічних компаній з більшим числом акціонерів.

Однак якщо мова йде про невелике суспільство, проблема виліковна. Ліки від її підказано в згаданому вище пункті. Судді задовольнять вимога про недійсність загальних зборів, тільки якщо порушення ущемлять права акціонера, що голосував проти цього рішення або не брало участь зборах. Тому, якщо рішення буде одноголосним і в голосуванні візьмуть участь всі акціонери, ризик того, що постраждає дійсність рішень, прийнятих зборами, буде мінімальним.

«Позачергові збори акціонерів дозволяє прийняти всі необхідні компанії рішення без участі недіючої ради директорів

Такий варіант більше прийнятний для великих компаній, у яких важко забезпечити одностайне схвалення вигідних для суспільства рішень. У цьому випадку знадобиться реєструвати зміни в установчих документах. На це піде додатково п'ять днів з дати подачі документів на реєстрацію (п.1 ст. 8 Федерального закону від 08.08.01 № 129-ФЗ «Про державну реєстрацію юридичних осіб і індивідуальних підприємців»). Але цей шлях дозволить скоротити строк на повідомлення акціонерів з 70 до 20 днів (п. 1 ст. 52 Закону про АТ).

Правда, усікання «зайвого» органа сполучено з однією проблемою. Справа в тому, що Федеральна служба по фінансових ринках розцінює скорочення чисельного складу ради директорів як рішення про внесення змін в устав, що обмежує права акціонерів на керування суспільством. Мол, обмежується їхнє право пропонувати кандидатів для обрання в органи керування АТ. Тому компанія повинна запропонувати акціонерам можливість продати свої акції компанії. Така точка зору не безперечна, і однозначної судової практики по ній немає. Але якщо ви не хочете вплутуватися в суперечку із чиновниками з неясною судовою перспективою, цю позицію треба врахувати. Тим більше зважаючи на те, що підтримкою ФСФР можуть скористатися недружні акціонери, що бажають заперечити рішення зборів.

На закінчення помітимо, що все сказане вище справедливо й для компаній, у яких рада директорів передбачена уставом, але взагалі не сформований із самого початку діяльності суспільства.

Крім ради директорів, найпоширенішими «сплячими» органами, перерахованими в шаблоновому уставі є лічильна комісія, а також внутрішній (ревізійна комісія) і зовнішній і аудитор суспільства. Відсутність перш і другого не доставить занадто багато турбот. А от неуважність до зовнішніх аудиторів може привести компанію до штрафу. Правда, не занадто великому.

Лічильна комісія - справа добровільне Фактична відсутність членів лічильної комісії, навіть якщо вона передбачена уставом, не є перешкодою ні для проведення загальних зборів акціонерів, ні для інших корпоративних процедур. Закон про АТ відносить створення ревізійної комісії до компетенції загальних зборів. Тому ніхто крім самих акціонерів не вправі вирішувати, чи створювати орган, покликаний захищати їхні інтереси. Обов'язково створювати цю комісію тільки в суспільствах із числом акціонерів більше 100. Але навіть у цьому випадку навряд чи хто-небудь зможе причепитися до відсутності згадувань у документах суспільства про лічильну комісію й заперечити рішення загальних зборів. Справа в тому, що питання про створення лічильної комісії є процедурним і ставиться до визначення порядку ведення загальних зборів акціонерів (пп. 12 п.1 ст. 48 Закону про АТ). Тому при його скликанні загальних зборів його необов'язково включати до порядку денного. (постанова Федерального арбітражного суду Московського округу від 09.02.04 № КГ-А40/163-04).

Аудитора краще підшукати Аналогічні висновки можна зробити й відносно ревізійної комісії суспільства. Цей орган призначений винятково для захисту майнових прав акціонерів. І тільки їм вирішувати чи створювати його в суспільстві. Яких-небудь санкцій або інших негативних наслідків, що обмежують ступені волі компанії від фактичної відсутності бути не може.

А от відсутність зовнішніх аудиторів може послужити приводом для штрафу. Справа в тому, що у випадках, коли компанія підлягає обов'язковому аудитові, висновок ревізорів є складовою частиною бухотчетности (п. 2 ст. 13 Федерального закону від 21.11.96 № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік»).

За відсутність обов'язкового аудиторського висновку компанію можуть оштрафувати по пункті 1 статті 126 НК РФ (штраф 50 руб. за кожний непрезентований документ). А особа, відповідальне за ведення бухучета (гендиректор або головбух), по статті 15.6 Коап РФ (штраф до 5 МРОТ) за непредставлення відомостей, необхідних для здійснення податкового контролю. Хоча справедливості заради, треба відзначити, що практика залучення посадових осіб компаній до адміністративної відповідальності за останнє порушення не занадто поширена.

Нагадаємо, що обов'язковому аудитові зокрема підлягають: відкриті АТ, компанії з річним виторгом більше 500 000 МРОТ (50 млн. руб.) або з балансовою вартістю активів більше 20 млн. руб. (п. 2 ст. 7 Федерального закону від 07.08.01 № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність»).