Іноземні працівники можуть здійснювати трудову діяльність за трудовим договором або за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг), ув'язненими з юридичними або фізичними особами, у тому числі з іноземними юридичними особами й з іноземними громадянами, зареєстрованими як іноземних підприємців

Роботодавці й замовники робіт (послуг) мають право залучати й використати іноземних громадян для виконання роботи тільки при наявності дозволу на залучення й використання іноземних працівників, виданого у встановленому законом порядку

Для цього необхідно лише повідомити про залучення й використання таких іноземних працівників територіальний орган ФМС РФ і відповідний орган виконавчої влади, що відає питаннями зайнятості населення у відповідному суб'єкті Російської Федерації

Порядок видачі дозволу на роботу й перелік документів, що представляють одночасно із заявою про видачу дозволу на роботу встановлений Постановою Уряду Російської Федерації від 15 листопада 2006 року №681 «Про порядок видачі дозвільних документів для здійснення іноземними громадянами тимчасової трудової діяльності в Російській Федерації» (далі - Постанова №681).

Відповідно до пункту 3 статті 18 Федерального закону №115, пунктом 4 Постанови №681, дозвіл на залучення й використання іноземних працівників видається федеральним органом виконавчої влади в сфері міграції (ФМС РФ) або його територіальними органами при наявності висновку відповідного територіального органа федерального органа виконавчої влади, що відає питаннями зайнятості населення

Наказом ФМС Російської Федерації від 25 грудня 2006 року №369 «Про затвердження форми бланка заяви про видачу роботодавцеві або замовникові робіт (послуг) дозволу на залучення й використання іноземних працівників і форми бланка дозволу на залучення й використання іноземних працівників», була встановлена форма бланка заяви про видачу роботодавцеві або замовникові робіт (послуг) дозволу на залучення й використання іноземних працівників

Одночасно із заявою повинні бути представлені наступні документи:

• висновок територіального органа федерального органа виконавчої влади, що відає питаннями зайнятості населення, про доцільність залучення іноземних працівників;
• проект трудового договору або інші документи, що підтверджують попередню домовленість із іноземними громадянами або закордонними партнерами про намір і про умови залучення іноземних працівників;
• документ про сплату державного мита за видачу роботодавцеві дозволу на залучення й використання іноземних працівників

›для російської юридичної особи:

• копія свідоцтва про внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб;
• копія свідоцтва про постановку на облік у податковому органі по місцю реєстрації;

›для іноземної юридичної особи:

• - копія свідоцтва про реєстрації юридичної особи;
• - копія свідоцтва про постановку на облік у податковому органі по місцю реєстрації в Російській Федерації;
• - копія свідоцтва про відкриття філії й копія свідоцтва про його акредитації;
• - копія дозволу на відкриття представництва й копія свідоцтва про його акредитації;

›для індивідуального підприємця:

• копія свідоцтва про внесення запису в Єдиний державний реєстр індивідуальних підприємців;
• копія документа, що засвідчує особистість і місце реєстрації індивідуального підприємця;
• копія свідоцтва про постановку на облік у податковому органі по місцю реєстрації

За видачу дозволу на залучення й використання іноземних працівників стягується державне мито - 3000 рублів за кожного приваблюваного іноземного працівника (підпункт 12 пункту 1 статті 333.28 Податкового кодексу Російської Федерації (далі - НК РФ)).

Порядок видачі висновку територіальними органами федерального органа виконавчої влади, що відає питаннями зайнятості населення, про доцільність залучення іноземних працівників регламентований Наказом Мінпраці й Соціального Розвитку Російської Федерації від 15 липня 2003 року №175 «Про організації роботи по підготовці й видачі територіальними органами Мінпраці Російської Федерації з питань зайнятості населення висновків про доцільність залучення й використання іноземних працівників».

Висновок територіальних органів служби зайнятості про доцільність залучення іноземних працівників складається з урахуванням принципу пріоритетного права російських громадян на заняття вакантних робочих місць із обліком:

• наявності на відповідній території рівноцінної робочої сили;
• наявності можливості перерозподілу трудових ресурсів з інших регіонів;
• забезпечення рівних умов і оплати праці іноземних працівників стосовно громадян Російської Федерації;
• запобігання негативного впливу наймання іноземних громадян на умови зайнятості російських громадян

Квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд у Російську Федерацію встановлюються Урядом Російської Федерації

ФМС Російської Федерації ухвалює рішення щодо видачі дозволу на залучення й використання іноземної робочої сили протягом 30 днів від дня подачі роботодавцем всіх вищевказаних документів

У випадку якщо для ухвалення рішення про видачу дозволу потрібне проведення експертизи, рішення приймається в 15-денний строк після одержання експертного висновку, але не пізніше 45 днів від дня подачі документів (пункт 8 Постанови №681).

Якщо ухваленийо рішення про відмову у видачі дозволу на залучення й використання іноземної робочої сили, то протягом 5 днів після прийняття такого рішення роботодавцеві направляється в письмовому виді мотивована відмова у видачі дозволу

Дозвіл на залучення й використання іноземних працівників в 10-денний строк від дня ухвалення рішення про його видачу висилається роботодавцеві поштою або може бути видано особі, уповноваженим роботодавцем

Виданий дозвіл не може бути передано іншому роботодавцеві, а працівники, прийняті на підставі цього дозволу, не можуть бути переведені на роботу до іншого роботодавцеві

Призупинення дії виданого дозволу на залучення й використання іноземних працівників провадиться, якщо роботодавець:

• не забезпечив одержання іноземним громадянином, приваблюваним до трудової діяльності, дозволу на роботу;
• не повідомив в 3-денний строк орган міграційної служби про місце тимчасового перебування іноземного працівника, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації;
• не повідомив протягом 10 робочих днів податковий орган по місцю свого обліку про прибуття іноземного громадянина до місця роботи або місцю перебування, або одержанні іноземним громадянином дозволу на роботу, або висновку с іноземним працівником нового трудового договору або цивільно-правового договору на виконання робіт (надання послуг), або анулюванні дозволу на роботу іноземному працівникові;
• не направив в 3-денний строк в орган міграційної служби інформацію про порушення іноземним працівником умов трудового договору або цивільно-правового договору на виконання робіт (надання послуг), а також про дострокове розірвання договору;
• не повідомив в 3-денний строк орган міграційної служби, територіальний орган федерального органа виконавчої влади, що відає питаннями внутрішніх справ, і територіальний орган федерального органа виконавчої влади, що відає питаннями безпеки, про самовільне залишення іноземним працівником місця роботи або місця перебування

Дозвіл на залучення й використання іноземних працівників анулюється у випадку:

• подачі роботодавцем відповідної заяви;
• ліквідації організації або припинення діяльності індивідуального підприємця;
• виявлення подання роботодавцем недостовірних відомостей при подачі документів для видачі дозволу на залучення й використання іноземних працівників;
• використання роботодавцем іноземних працівників за межами суб'єкта (суб'єктів) Російської Федерації, у якому йому дозволено їх залучати;
• неусунення роботодавцем допущених порушень у встановлений строк

Трудова діяльність іноземних громадян у Російській Федерації припускає реалізацію одного з основних прав працівника й обов'язків роботодавця по обов'язковому соціальному страхуванню працівників (стаття 22 ТК РФ).

Відповідно до пункту 2 статті 6 Федерального закону від 16 липня 1999 року №165-ФЗ «Про основи обов'язкового соціального страхування» до застрахованих осіб ставляться, поряд із громадянами Російської Федерації, іноземні громадяни й особи без громадянства, що працюють по трудових договорах, особи, що самостійно забезпечують себе роботою, або інші категорії громадян, у яких відносини по обов'язковому соціальному страхуванню виникають відповідно до федеральних законів про конкретні види обов'язкового соціального страхування

Отже, соціальне страхування поширюється й на іноземних громадян, що працюють по трудових договорах у Російській Федерації

Тому роботодавець не звільняється від сплати єдиного соціального податку

Відповідно до пункту 1 статті 7 Федерального Закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» (далі - Закон №167-ФЗ) застрахованими особами (особами, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до даного Закону) крім громадян Російської Федерації є проживаючі на території Російської Федерації іноземні громадяни й особи без громадянства працюючі за трудовим договором або договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання робіт і надання послуг, а також за авторським договором. Причому право цих осіб на обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації реалізується у випадку сплати страхових внесків (стаття 14 Закону №167-ФЗ), що входить в обов'язку страхувальників-роботодавців і інших осіб, названих у статті 6 Закону №167-ФЗ. Внески по обов'язковому пенсійному страхуванню необхідно платити за іноземців, що проживають у Російській Федерації як тимчасово, так і постійно. Якщо іноземний громадянин має статус тимчасово перебуває на території Російської Федерації, то він не є застрахованою особою й, відповідно, на виплати на користь даної фізичної особи страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування не нараховуються

Відповідно до статті 6 Закону Російської Федерації від 28 червня 1991 року №1499-1 «Про медичне страхування громадян у Російській Федерації»:

«Норми, що стосуються обов'язкового медичного страхування, установлювані дійсним Законом і прийнятими відповідно до його нормативними актами, поширюються на працюючих громадян з моменту висновку з ними трудового договору».

Відповідно, при занятті іноземними громадянами трудовою діяльністю в Російській Федерації обов'язкове медичне страхування й видача їм страхових медичних полісів обов'язкового страхування здійснюється нарівні з іншими працівниками даних підприємств, установ і організацій, а термін дії страхового медичного поліса обов'язкового страхування визначається терміном дії ув'язненого з іноземним громадянином трудового договору (контракту).

Відповідно до Постанови ФАС Далекосхідного округу від 9 березня 2005 року №Ф03-А59/04-2/4452 роботодавець - платник податків єдиного соціального податку правомірно піддадуть відповідальності за здійснення податкового правопорушення, передбаченою статтею 123 НК РФ, тому що не включив в об'єкт оподатковування для обчислення єдиного соціального податку суми оплати праці (виплат і винагород), нарахованих на користь іноземних громадян, що працюють на території РФ.

Крім того, главою 23 НК РФ установлено, що платниками податків податку на доходи фізичних осіб (далі в дійсній главі - платники податків) зізнаються фізичних осіб, що є податковими резидентами Російської Федерації, а також фізичні особи, що одержують доходи від джерел у Російській Федерації, що не є податковими резидентами Російської Федерації

При цьому, відповідно до підпункту 6 пункту 1 статті 208 НК РФ, винагорода за виконання трудових або інших обов'язків, виконану роботу, зроблену послугу, здійснення дії в Російській Федерації ставиться до доходів від джерел ВРФ.

Поняття податкового резидента Російської Федерації наведено в статті 207 НК РФ, відповідно до якої:

«Податковими резидентами зізнаються фізичні особи, що фактично перебувають у Російській Федерації не менш 183 календарних днів протягом 12 наступних підряд місяців. Період знаходження фізичної особи в Російській Федерації не переривається на періоди його виїзду за межі Російської Федерації для короткострокового (менш шести місяців) лікування або навчання».

Таким чином, роботодавцеві варто мати на увазі наступне: незалежно від того, що прийнятий працівник є іноземним громадянином, якщо він одержує винагороду за виконання трудових обов'язків і при цьому перебуває на території Російської Федерації більше 183 днів у році, у роботодавця виникає обов'язок виступати податковим агентом відносно цього працівника, тобто роботодавець повинен обчислити, утримати в працівника - платника податків і сплатити суму податку на доходи фізичних осіб у відповідний бюджет