У договорах страхування є маса важливих нюансів. Наприклад, які саме документи й у якому виді потрібно буде надати страховикові для виплати відшкодування. І краще «втрясти» всі спірні моменти відразу. Не виключено, що потім прийде в них розбиратися при участі третьої особи. Судді

Ганна Мишина

Торговельне підприємство «ТК «Елис», маючи потребу в поповненні оборотних коштів, надало банку «Міжнародний банк Санкт-Петербурга» по декількох договорах застави товари, що перебувають в обороті. Однак при висновку угоди в банку була одна вимога - товари, які є предметом застави, повинні бути застраховані. Тому керівництво фірми «Елис» звернулося для висновку відповідних контрактів у страхову компанію «Двадцять перше століття». Остання у випадку настання страхового випадку зобов'язалася виплатити фірмі «Елис» або ж призначеному нею вигодоприобретателю, яким у цьому випадку був банк, страхове відшкодування. Крім цього, в угоді були перераховані всі неприємності, від яких були застраховані закладені товари. Одним зі страхових випадків була «пожежа, що виникла внаслідок удару блискавки, вибуху, стихійних лих».

Застраховане майно ТК «Елис» як заставник, а також страхувальник, зобов'язався зберігати в трьох складах

Але застрахуватися від неприємностей - не значить захистити себе від них. І фірма «Елис» перевірила це твердження на власному досвіді - на одному зі складів, де зберігалося застраховане майно, відбулася пожежа, так такий сильний, що закладені товари згоріли повністю.

Керівництво «Елис» відразу склало зі співробітників фірми комісію для фіксації наслідків пожежі. Закінчивши інвентаризацію й необхідні підрахунки, та вказала загальну вартість загиблого товару. Вся ця інформація була викладена в акті про псування товарно-матеріальних цінностей, підписаному головбухом і генеральним директором

Небагато відійшовши від потрясіння, представники «Елис» склали лист у страхову компанію. У ньому вони докладно описали сформовану ситуацію, указали суму збитку і як доказ приклали складений комісією акт

Книга запису застав є регістром бухгалтерського обліку. Тому при її веденні в електронному виді обов'язково повинна бути передбачена можливість висновку даних на папір. І якщо паперовий варіант такого документа одержати неможливо, те в наявності порушення правил ведення бухгалтерських регістрів, через що послатися на таку інформацію може бути проблематично.

Однак компанія «Двадцять перше століття» не поспішала виплачувати погорільцеві страхове відшкодування. Замість цього представники страховика надіслали фірмі «Елис» відповідний лист із вимогою довести їм, що на момент пожежі на складі перебувало саме те майно, що було застраховано. Як докази страховики згодні були прийняти опис всіх товарів, що перебували на трьох складах на момент пожежі, опис втрачених і ушкоджених товарів із вказівкою їхньої кількості й вартості, а також інші документи по переліку. Всі зазначені документи повинні бути розраховані й складені винятково співробітниками бухгалтерії й фінансових служб

Але фірма «Елис» не змогла надати всіх цих документів без винятку. Тому «Двадцять перше століття» відмовила торговельній компанії у виплаті страхового відшкодування. Такого повороту подій керівництво підприємства не очікувало - адже вони акуратно виконували всі умови договору, представили всі необхідні документи, та й страховий випадок у наявності. А страховик, у порушення свого ж договору, не збирається виплачувати відшкодування. Тому ТОВ «Елис» звернулося в арбітражний суд

Рішенням від 17 липня 2006 року судді визнали позов обґрунтованим. Вони підтвердили, що страховий випадок, тобто пожежа, наступив. Це доподлинно підтверджено документами, які «Елис», відповідно до договірного переліку, акуратно надала страхової компанії. Тому в торговельного підприємства є усі права на одержання страхового відшкодування

Але страховик не збирався здаватися без бою. Страхова компанія «Двадцять перше століття» подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. У ній вказувалося, що судді прийняли таке важливе рішення надто скоропалительно. Адже вони не звернули увагу на склад і фактичну наявність на момент пожежі застрахованих товарів на складі - поскаржився страховик

Постановою апеляційного суду від 2 листопада 2006 року рішення першої інстанції бути скасоване

Арбітри вказали, що в правилах страхування, які були невід'ємною частиною страхового договору, було зазначено, що страхувальник зобов'язаний представити страховикові у випадку загибелі або ушкодження рухомого майна опису ушкодженого, загиблого або втраченого майна, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Однак «Елис» не виконала цей обов'язок - ніякого опису загиблого майна, що підтверджує загибель товарів, ні страхова фірма, ні судді не бачили. Вірніше, вони бачили опис, складений комісією із працівників підприємства. Але такий документ, на думку суддів і страховиків, виглядає непереконливо, тому що був складений фахівцями не відповідної кваліфікації

Коли ж з'ясувалося, що замість такого акту-опису фірмі «Елис» пред'явити більше нема чого, представник страхової фірми пояснив, що сума, которою хоче повернути підприємство, розрахована виходячи з такої пропорції: на кожному складі зберігалося приблизно (!) однакову кількість товару, тому треба загальну суму поділити на три - от і вийде сума відшкодування за один склад! Тобто позивач виходив із припущення про рівномірний розподіл застрахованих товарів на момент пожежі по всім трьох складах

Однак, на думку представника компанії «Двадцять перше століття», твердження про пропорційний розподіл товарів неприпустимо. Адже всі випадки, коли можливий пропорційний розрахунок страхового відшкодування, чітко зазначені в законі (ст. 949 і 951 ГК).

Зміст пропорційної, або частковий, системи страхового забезпечення полягає в тому, що при настанні страхового випадку повинна бути відшкодована частина понесених страхувальником збитків, пропорційна відношенню страхової суми до страхового вартості (п. 1 ст. 949 ГК). Таке правило діє, якщо договором страхування не передбачена система першого ризику - виплата страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової вартості (п. 2 ст. 949 ГК).

При цьому можливо встановлення в договорі іншого принципу підрахунку, але тут є два обмеження. По-перше, договірної порядок може замінити собою систему пропорційного ризику тільки за умови, якщо він приводить до більше високого розміру відшкодування. По-друге, у всіх випадках, коли умова про порядок підрахунку розміру відшкодування буде менш вигідним для страхувальника, чим система пропорційного ризику, страхувальник вправі вимагати визнання цієї умови недійсним

Далі представники страхової фірми звернули увагу на інший факт. Вони, пославшись на Правила страхування, нагадали, що фірма «Елис», як заставник, зобов'язана вести книгу запису застав, у яку вносяться дані про умови застави товарів, а також про всі операції, що тягнуть зміну складу або так званої натуральної форми закладених товарів (п.3 ст. 357 ГК). Однак така книга суду чомусь не надана. А інших документів про операції з товарами, що перебували на згорілому складі й на двох інших складах, у матеріалах справи, теж, на жаль, не спостерігаються

Представники «Елис» спробували заперечити. Вони парирували, що книгу запису застав вони представили відразу ж, ще в першій інстанції. Правда, в електронному виді, оскільки споконвічно на фірмі вона велася саме таким способом

Але даний аргумент був розгромлений дощенту. Представники страхової компанії звернули увагу опонентів на те, що даний документ є регістром бухгалтерського обліку (ст. 10 Федерального закону «Про бухгалтерський облік»). А при веденні бухучета на машинних носіях інформації повинна бути передбачена можливість їхнього висновку на паперові носії (п. 19 «Положення по веденню бухгалтерського обліку й бухгалтерської звітності в Російській Федерації», затвердженого наказом Мінфіну від 29 липня 1998 р. № 34н). Тобто «Елис» мала можливість, і, більше того, була зобов'язана на підтвердження загибелі застрахованих товарів в обороті представити таку книгу в суд у писемній формі. Але оскільки цього зроблено не було, то з'ясувати, які саме товари й у якому складі були на складі, неможливо.

При таких обставинах апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що встановити наявність і склад товарів в обороті, що перебували на момент пожежі на складі, не представляється можливим. Отже, неможливо й зробити розрахунок розміру збитків застрахованого майна (постанова Тринадцятого арбітражного апеляційного суду від 2 листопада 2006 р. у справі № А56-60135/2005).

Фірма-заставник зобов'язан вести книгу запису застав, у яку вносяться записи про умови застави товарів, а також про всі операції, що тягнуть зміну складу або так званої натуральної форми закладених товарів. Дана особливість ставиться саме до застави товарів в обороті. Тому його предметом є майно, певне чіткими груповими ознаками. А єдиним документом, у якому відбиваються операції, що тягнуть зміну складу закладених товарів, є книга запису застав (ст. 357 ГК).

Цього разу з рішенням арбітрів не погодилися представники торговельної фірми. Вони дивувалися, чому апеляційні арбітри порахували, що страховий випадок за договором не наступив. У своїй скарзі фірма «Елис» послалася на те, що апеляційний суд у своїй постанові прийшов до абсолютно невірного висновку про ненастання страхового випадку. Однак і касаційна інстанція слідом за своїми колегами з апеляції відхилила вимоги торговельного підприємства й підтвердила недоведеність заявлених їм збитків (постанова ФАС Північно-Західного округу від 8 лютого 2007 р. у справі № А56- 60135/2005).