Елементарний закон арифметики говорить: якщо купити річ за певну суму, а потім продати неї по цій же ціні - те прибутку не буде. Але, мабуть, у налоговиков своя арифметика - адже навіть у такім нехитрому завданні в них з'являється «позитивний залишок» з «приємним бонусом» для фірми - необхідністю заплатити податок на прибуток...

ТОВ «Фірма «Логос» була одним із засновників торговельної компанії «БЕСТ». І коли остання вирішила розширити своє поле діяльності й почати продаж алкоголю, всі її засновники, у тому числі й «Логос», зрозуміли, що одного бажання для цього недостатньо - необхідно дотримати ряду вимог законодавства. Одним з них є наявність статутного капіталу в обсязі не менш десяти мільйонів рублів

Для рішення цієї проблеми були зібрано установчі збори, за результатами якого учасники взяли на себе зобов'язання збільшити свої частки в статутному капіталі. Тоді «Фірма «Логос» запропонувала прийняти в якості її внеску власний вексель, ринкова вартість якого на момент внесення становила 10 114 635 рублів. Після того як устав був поповнений, частка «Логос» рівнялася 10 124 635 рублям

Але коли статутний капітал досяг необхідного обсягу, керівництво «Логосу» вирішило, що їхній фірмі настав час покинути ряди учасників ТОВ «БЕСТ», а «статутну» частку, у тому числі непогашений вексель, продати новому учасникові по номінальній вартості в 10 124 635 рублів. Але отут з'ясувалося, що г-жа Орлова, що бажає зайняти місце «Логос», розплачуватися буде... теж векселем вартістю 10 124 535 рублів, виданим якоюсь компанією «Дукос».

Угоду за назвою «Вихід із суспільств» оформили за допомогою двох договорів: договору купівлі-продажу частки й договори міни векселів, і все залишилися задоволені

Природно, питання з оплатою «статутної» частки векселями викликав у чиновників особливий інтерес. Інспектори під час камеральної перевірки відразу попередили представників ТОВ «Фірма «Логос», що вони не виявили ні підтвердження фактично понесених витрат при збільшенні статутного капіталу ТОВ «БЕСТ», ні доказів економічної доцільності цієї угоди. І «Логос» в одна мить перетворилася із сумлінної фірми в порушника податкового законодавства, що істотно занизили податок на прибуток. Надолужити таку провину можна було лише сплативши приховану частину податку

Керівники ТОВ «Фірма «Логос» порахували таке обвинувачення неспроможним. Було вирішено звернутися в суд із заявою, де була викладена вимога про визнання рішення налоговиков недійсним

При продажі частки в статутному капіталі фірми її учасник вправі зменшити дохід від такої операції на ціну придбання цієї частки й на суму витрат, пов'язаних із придбанням або реалізацією (подп. 2.1. п. 1 ст. 268 НК).

Арбітражний суд Республіки Карелія визнав вимоги фірми-заявника законними. Судді вказали, що при реалізації частки в статутному капіталі «Фірма «Логос» вправі враховувати дохід від реалізації частки як майнового права й зменшувати його на суму витрат, пов'язаних з її придбанням і реалізацією (п. 1 ст. 249 НК). І вищевказані операції зовсім не були спрямовані на відхилення фірми від обов'язку по сплаті податку на прибуток. Просто в результаті угод не виникла оподатковувана база для вирахування цього податку

Але інспектори не здавалися. У ході судового засідання вони гаряче переконували суддів у тім, що позивач і його спільники-контрагенти спеціально провели ланцюжок підозрілих угод, щоб ухилитися від сплати податку. Але арбітри відразу припинили такого роду міркування й нагадали чиновникам про їх «бич» - презумпції сумлінності платника податків, і про те, що перш ніж обвинуватити фірму у всіх смертних гріхах, ці гріхи треба довести (п. 7 ст. 3 НК). А в цьому випадку налоговики не представили суду ніяких доказів, які безумовно свідчили б про внесення векселя в статутний капітал і реалізації своєї частки в ТОВ «БЕСТ» як про дії, спрямованих на відхід від сплати податку. Але налякати інспекторів посиланням на «якусь там презумпцію» непросто. Чиновники негайно подали апеляційну скаргу з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції. На думку налоговиков, висновки арбітрів абсолютно не відповідають обставинам справи, тому як навіть неозброєним поглядом видно, що «Фірма «Логос» не довела економічну обґрунтованість витрат, так само як і сам факт наявності таких при реалізації частки в статутному капіталі

Закон не встановлює перелік документів, які фірми зобов'язані оформляти при здійсненні тих або інших видаткових операцій, а найчастіше взагалі не пред'являє яких-небудь спеціальних вимог до їхнього оформлення. Тому при рішенні питання про облік витрат для оподатковування застосовується наступний критерій: чи підтверджують документи, наявні у фірми, зроблені нею чи витрати ні. Інакше кажучи, умовою для включення витрат у витрати є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, які саме витрати фактично були зроблені й у якому розмірі

Однак і апеляційний суд визнав скаргу налоговиков неспроможної. Служителі Феміди нагадали інспекторам, що податок на прибуток платиться винятково із прибутку організацій (ст. 247 НК), а нею є доходи фірми, зменшені на величину її витрат. У свою чергу доходом зізнається виторг від реалізації товарів і майнових прав. Але в цьому випадку, указали судді, ніякого доходу в «Логос» не виникло. Адже вексель був внесений у статутний капітал з ринковою вартістю в 10 114 635 рублів. А той факт, що його номінал склав 13 500 000 рублів, у цьому випадку не має значення

Потім, коли «Фірма «Логос» вирішила вийти зі складу засновників, свою частку вона продала якійсь пані Орловой, що оплатила «покупку» векселем ТОВ «Дукос». Вартість цього векселя рівнялася вартості придбаної частки статутного капіталу. Таким чином, підсумували судді, розмір доходів від реалізації статутної частки як майнових прав був абсолютно дорівнює розміру доходів: і там і там значилася сума в 10 124 635 рублів, що свідчить про відсутність оподатковуваної бази

Далі арбітри розібрали угоду із продажу частки в контексті питань оподатковування. Вони відзначили, що продаж учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ з метою оподатковування розглядається як реалізація майнових прав. У законі ж зазначено, що при визначенні податкової бази не враховуються доходи у вигляді майна й майнових прав, які отримані в межах внеску учасником товариства при виході із суспільства (подп. 4 п. 1 ст. 251 НК). Крім того, при реалізації майнових прав платник податків вправі зменшити дохід від такої операції на ціну придбання даних майнових прав (тобто частки) і на суму витрат, пов'язаних з їхнім придбанням і реалізацією (подп. 2.1. п. 1 ст. 268 НК). Таким чином, при продажі частки в статутному капіталі ТОВ новому засновникові учасник для вирахування податку на прибуток вправі зменшити доходи від реалізації частки на суму внеску в статутний капітал і на суму витрат, пов'язаних з реалізацією частки

Перш ніж обвинуватити організацію у всіх смертних гріхах, ці гріхи треба довести (п. 7 ст. 3 НК).

Далі судді нагадали, що існує непорушне правило - платник податків має право зменшити отримані їм доходи на суму фактично зроблених витрат. Витратами, у свою чергу, зізнаються (ст. 252 НК) витрати обґрунтовані, тобто економічно виправдані, оцінка яких виражена в грошовій формі, і підтверджені документами, оформленими грамотно й відповідно до норм законодавства

У цьому зв'язку арбітри пояснили налоговикам, що закон не встановлює перелік документів, які фірми зобов'язані оформляти при здійсненні тих або інших видаткових операцій, а часом і не пред'являє яких-небудь спеціальних вимог до їхнього оформлення. Тому при рішенні питання про облік витрат для оподатковування застосовується наступний критерій: чи підтверджують документи, наявні у фірми, зроблені нею чи витрати ні. Інакше кажучи, умовою для включення витрат у витрати є можливість на підставі наявних документів однозначний висновок про те, які саме витрати фактично були зроблені й у якому розмірі

Відповідно, судді дуже уважно й серйозно розглянули всі документи, які надали керівники фірми «Логос», і переконалися, що отримані доходи підприємства були зменшені на витрати в сумі 10 124 635 рублів як витрати, пов'язані із придбанням частки в статутному капіталі. В обґрунтування такого зменшення фірмою була представлена копія картки по субрахунку 58.4 до рахунку 58 «Фінансові вкладення», що відбиває формування внеску в статутний капітал. Крім того, представники підприємства пред'явили копію картки по субрахунку 58.2 «Цінні папери», а також виписки з регістрів обліку позареалізаційних доходів і витрат за I квартал 2006 року. Суду були продемонстровані й копії журналу обліку руху векселів, акту передачі-прийому-передачі власного векселя, а також копія цього векселя

Служителі Феміди нагадали інспекторам, що відповідно до статті 247 Податкового кодексу, податок на прибуток платиться винятково із прибутку організацій

На закінчення судді відзначили наступне. По-перше, сам факт видачі налоговиками ТОВ «БЕСТ» ліцензії на реалізацію алкоголю свідчить про визнання ними статутного капіталу оплаченим. А по-друге, налоговики не заперечують фактів внесення внеску у вигляді простого векселя в статутний капітал ТОВ «БЕСТ», відбиття даної операції й операції по реалізації частки в статутному капіталі в бухгалтерському обліку суспільства

У зв'язку з усім вищевикладеним суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Фірма «Логос» абсолютно правомірно зменшило доходи на витрати, одержавши в результаті повна відсутність оподатковуваної бази (постанова Тринадцятого арбітражного суду від 24 квітня 2007 р. у справі № А26-6867/2006).

З повним текстом використаних документів можна ознайомитися в УПС Консультантплюс.