Федеральним законом від 24.07.2007 № 216-ФЗ «Про внесення змін у частину другу Податкового кодексу Російської Федерації й деякі інші законодавчі акти Російської Федерації» внесений ряд істотних для банків змін і доповнень у главу 30 «Податок на майно організацій» НК РФ. Всі ці зміни й доповнення у відповідності зі ст. 4 зазначеного Закону набувають чинності з 1 січня 2008 року.

А.В. Толкушкин

Поняття об'єкта оподатковування в главі 30 «Податок на майно організацій» НК РФ сформульовано однією пропозицією (п. 1 ст. 374 «Об'єкт оподатковування» НК РФ). Формулювання цієї пропозиції змінені: після слів «на балансі» текст доповнений словом «організації», а кінець доповнений словами: «якщо інше не передбачене статтею 378 дійсного Кодексу».

Таким чином, з 1 січня 2008 року об'єктом оподатковування для російських організацій буде визнаватися «спонукуване й нерухоме майно (включаючи майно, передане в тимчасове володіння, користування, розпорядження або довірче керування, внесене в совмест- ную діяльність), що враховує на балансі організації як об'єкти основних засобів відповідно до встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено статтею 378 НК РФ». Слід зазначити, що ст. 378 НК РФ із 1 січня 2008 року також буде діяти в новій редакції, що передбачає виключення для майна, що становить пайовий інвестиційний фонд. Помітимо, що більшість керуючих компаній пайових інвестиційних фондів утворено кредитними організаціями.

Пункт 4 ст. 376 «Порядок визначення податкової бази» НК РФ викладений у новій редакції. Як і в цей час, з 1 січня 2008 року «середня вартість майна, визнаного об'єктом оподатковування, за звітний період визначається як частка від розподілу суми, отриманої в результаті додавання величин залишкової вартості майна на 1-і число кожного місяця звітного періоду й 1-і число місяця, що випливає за звітним періодом, на кількість місяців у звітному періоді, збільшене на одиницю». Але ця вартість не буде називатися середньорічний.

Цей пункт доповнений окремим визначенням середньорічної вартості майна: «Середньорічна вартість майна, визнаного об'єктом оподатковування, за податковий період буде визначатися як частка від розподілу суми, отриманої в результаті додавання величин залишкової вартості майна на 1-і число кожного місяця податкового періоду й останнє число податкового періоду (а не на 1-і число наступні за податковим періодом місяця), на число місяців у податковому періоді, збільшене на одиницю». Зверніть увагу на те, що в новому формулюванні згадується «останнє число податкового періоду», а не 1-і число наступні за податковим періодом місяця. Тобто методика розрахунку середньорічної вартості майна, визнаного об'єктом оподатковування, змінилася для всіх організацій, у тому числі й для кредитних.

Стаття 378 «Особливості оподатковування майна, переданого в довірче керування» НК РФ, що складається всього з однієї пропозиції, як це вже було сказано раніше, істотно змінилася. Формулювання цієї пропозиції після слова «оподатковуванню» доповнені словами «(за винятком майна, що становить пайовий інвестиційний фонд)». Відповідно до нової редакції цієї статті майно, передане в довірче керування, а також майно, придбане в рамках договору довірчого керування, буде підлягати оподатковуванню за винятком майна, що становить пайовий інвестиційний фонд у засновника довірчого керування. Дана зміна означає, що при внесенні організацією нерухомого майна в пайовий інвестиційний фонд, а також при придбанні нерухомого майна керуючою компанією пайового інвестиційного фонду в власника паїв пайового інвестиційного фонду не буде обов'язку по вирахуванню й сплаті податку на майно організацій відносно такого майна. Дана зміна варто розглядати як поліпшуюче положення платників податків - організацій, що здобувають паї пайових інвестиційних фондів.

У зв'язку з тим, що законодавець не встановив обов'язки керуючої компанії пайового інвестиційного фонду по вирахуванню й сплаті податку на майно організацій відносно майна, що становить пайовий інвестиційний фонд, зазначене зміна можна також розглядати і як дозвіл існуючий цілий ряд років проблеми керуючих компаній пайових інвестиційних фондів, інвестиційні декларації яких допускають вкладення засобів, що становлять пайовий фонд, в об'єкти нерухомості.

Відповідно до діючій до 1 січня 2008 року редакції п. 17 ст. 381 «Податкові пільги» НК РФ звільняються від оподатковування «організації - відносно майна, що враховує на балансі організації - резидента особливої економічної зони, створеного або придбаного з метою ведення діяльності на території особливої економічної зони й розташованого на території даної особливої економічної зони, протягом п'яти років з моменту постановки на облік зазначеного майна». З 1 січня 2008 року законодавець уводить додаткову умову застосування даної пільги: відповідне майно повинне використатися на території особливої економічної зони у рамках угоди про її створення.

Згідно п. 2 ст. 375 «Податкова база» НК РФ «податковою базою відносно об'єктів нерухомого майна іноземних організацій, не здійснюючі діяльності в Російській Федерації через постійні представництва, а також відносно об'єктів нерухомого майна іноземних організацій, що не ставляться до діяльності даних організацій у Російській Федерації через постійні представництва, зізнається інвентаризаційна вартість зазначених об'єктів за даними органів технічної інвентаризації. Уповноважені органи й спеціалізовані організації, що здійснюють облік і технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, зобов'язані повідомляти в податковий орган по місцезнаходженню зазначених об'єктів відомості про інвентаризаційну вартість кожного такого об'єкта, що перебуває на території відповідного суб'єкта Російської Федерації, протягом 10 днів від дня оцінки (переоцінки) зазначених об'єктів». Це формулювання з 1 січня 2008 року не міняються.

Згідно п. 5 ст. 382 «Порядок вирахування суми податку й сум авансових платежів по податку» НК РФ «сума авансового платежу по податку відносно об'єктів нерухомого майна іноземних організацій, зазначених у пункті 2 статті 375 дійсного Кодексу, обчислюється після закінчення звітного періоду як однієї четверта інвентаризаційної вартості об'єкта нерухомого майна за станом на 1 січня року, що є податковим періодом, помножена на відповідну податкову ставку». З 1 січня 2008 року у випадку виникнення (припинення) у зазначених іноземних організацій протягом податкового (звітного) періоду права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна «вирахування суми податку (суми авансового платежу по податку) відносно даного об'єкта нерухомого майна виробляється з урахуванням коефіцієнта, обумовленого як відношення числа повних місяців, протягом яких даний об'єкт нерухомого майна перебував у власності платника податків, до числа місяців у податковому (звітному) періоді».

Залишився незмінним п. 6 ст. 382 НК РФ, відповідно до якого «законодавчий (представницький) орган суб'єкта Російської Федерації при встановленні податку вправі передбачити для окремих категорій платників податків право не обчислювати й не сплачувати авансові платежі по податку протягом податкового періоду».

У ст. 384 «Особливості вирахування й сплати податку по місцезнаходженню відособлених підрозділів організації» і 385 «Особливості вирахування й сплати податку відносно об'єктів нерухомого майна, що перебувають поза місцезнаходженням організації або її відособленого підрозділу» НК РФ слова «(середньої вартості майна)» замінені словами «(однієї четвертої середньої вартості майна)». Дані зміни не слід розглядати як поліпшуюче положення окремих категорій платників податків, тому що законодавець просто усунув існуюче протиріччя між зазначеними статтями й п. 4 ст. 382 «Порядок вирахування суми податку й сум авансових платежів по податку» НК РФ, відповідно до якого сума авансового платежу по податку на майно організацій обчислюється за підсумками кожного звітного періоду в розмірі одного четвертої добутку відповідної податкової ставки й середньої вартості майна, певної за звітний період відповідно до п. 4 ст. 376 НК РФ.

До змін, що поліпшують положення цілого ряду платників податків, варто віднести доповнення глави 30 НК РФ ст. 386.1 «Усунення подвійного оподатковування». З 1 січня 2008 року «фактично сплачені російською організацією за межами території Російської Федерації відповідно до законодавства іншої держави суми податку на майно відносно майна, що належить російської організації й розташованого на території цієї держави, зараховуються при сплаті податку в Російській Федерації відносно зазначеного майна. При цьому розмір зараховуваних сум податку, виплачених за межами території Російської Федерації, не може перевищувати розмір суми податку, що підлягає сплаті цією організацією в Російській Федерації» відносно відповідного майна.

Для заліку сплаченого в іноземній державі податку «російська організація повинна представити в податкові органи наступні документи:

- заява на залік податку;

- документ про сплату податку за межами території Російської Федерації, підтверджений податковим органом відповідної іноземної держави.

Зазначені вище документи подаються російською організацією в податковий орган за місцем перебування російської організації разом з податковою декларацією за податковий період, у якому був сплачений податок за межами території Російської Федерації».

Важливо підкреслити, що законодавець надає право на залік сум податку, виплачених за межами території Російської Федерації, поза залежністю від того, уклала або не уклала Російська Федерація з державою, у якому розташоване відповідне майно російської організації, угода про запобігання подвійного оподатковування майна