Покупець повернув неякісний товар. Ситуація аж ніяк не рідка. При подібному збігу обставин фірмі досить часто доводиться відшкодовувати своєму скривдженому клієнтові вартість бракованої продукції. Цю компенсацію, безумовно, можна врахувати при розрахунку податку на прибуток. В одному зі своїх роз'яснень фахівці Мінфіну запропонували свій алгоритм дій у відповідь на настільки неприємний випадок.

Н. Баразненок

Навіть самий пильний покупець може, що називається, потрапити впросак: придбана їм річ незважаючи ні на що виявиться зі шлюбом. У таких ситуаціях всі дороги ведуть, природно, до продавця. Цивільний кодекс коштує на стороні потерпілого, причому надає йому масу можливостей. Відповідно до пункту 1 статті 518 Цивільного кодексу покупець, якому поставлені товари неналежної якості, вправі пред'явити постачальникові вимоги, передбачені статтею 475 Кодексу. Іншими словами, він може претендувати на наступні дії з боку гори-продавця:

• розмірне зменшення покупної ціни;
• безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк;
• відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару

Якщо ж порушення якості товару буде визнано істотним, тобто його недоліки виявляться непереборними або витрати на приведення його в належний стан будуть нерозмірні вартості покупки, то клієнт вправі за своїм вибором:

• відмовитися від виконання договору купівлі-продажу й зажадати повернення сплаченої за нього суми;
• зажадати заміни бракованого виробу на товар, що відповідає договору

Закон від 7 лютого 1992 р. № 2300-1 «Про захист прав споживачів» також передбачає, що покупець вправі відмовитися від виконання договору купівлі-продажу й зажадати повернення сплаченої за товар грошової суми (п. 1 ст. 18 Закону № 2300-1).

Як бачимо, у подібних ситуаціях за дотриманням інтересів клієнта «стежать» і Цивільний кодекс і Закон «Про захист прав споживачів». Не можна сказати, що це несправедливо. Зрештою виявитися жертвою в принципі може кожний з нас

Отже, припустимо, покупець настільки образився, що вже не хоче нічого, крім повернення грошей. Очевидно, що виконання бажання обійдеться фірмі «у копієчку». Чи зможе вона врахувати свої витрати? Відповідь на це питання Мінфін давало ще в листі від 14 квітня 2006 р. № 03-03-04/1/340. Ніяких заборон фінансисти накладати не сталі, та й не могли вони цього зробити. Адже дозвіл на віднесення сум компенсацій за заподіяний збиток до позареалізаційних витрат прописано безпосередньо в Податковому кодексі. Дане положення закріплене в підпункті 13 пункту 1 статті 265 НК.

Примітно, але й через півтора року представники Мінфіну не стали міняти свою позицію. Цей факт підтвердився в листі відомства від 18 вересня 2007 р. № 03-03-06/1/667. Однак цього разу фінансисти розглянули трохи ускладнену ситуацію: бракований товар відвантажений в 2006 році, а відшкодовувати збиток компанії довелося в 2007 році. Насправді автора запиту у фінансове відомство більшою мірою цікавило не те - можна або не можна, а те, як списати ці витрати

Проблема полягає в тім, що повернення товару відбувається внаслідок неналежного виконання договору купівлі-продажу, а раз зобов'язання по ньому не були виконані, то договір розриває. Це означає, що товар споконвічно не переходив у власність покупця. Тобто не можна вважати товар реалізованим для цілей оподаткування прибутку. Виходить, що за той податковий період, коли відбулася передача товару покупцеві, потрібно скорегувати величину доходів і витрат, тобто подати «уточненку». До речі, у свій час саме в такий спосіб рекомендували надходити налоговики (лист УМНС по м. Москві від 14 квітня 2004 р. № 21-09/25204).

Варто відзначити, що даний висновок представників податкової служби не завжди знаходив підтримку в суддів. Яскравим тому прикладом може послужити постанова ФАС Східно-Сибірського округу від 11 січня 2007 р. № А74-2087/06-Ф02-7288/06-З1. На думку суддів, відвантажена торік і повернута покупцем цього року бракована продукція включається до складу позареалізаційних витрат поточного року. Дійсно, торік фірма не знала про кількість шлюбу й не могла визначити розмір збитків. Саме тому арбітри вирішили, що списання вартості такої продукції не можна кваліфікувати як помилку у вирахуванні податкової бази, а виходить, і немає підстав робити перерахунок податкових зобов'язань у минулому періоді

Благо й Мінфін із цим, нарешті, погодився. У вже згаданому нами листі № 03-03-06/1/667 фінансисти, щоправда, посилаючись уже на підпункт 1 пункту 2 статті 265 Податкового кодексу, дозволили такі витрати відбити в обліку як збитки минулих років, виявлені у звітному періоді

Напоследок хочеться згадати й про просунуті в знанні своїх прав споживачах. Пункт 4 статті 504 Цивільного кодексу говорить, що при поверненні продавцеві товару неналежної якості покупець, до всього іншого, вправі зажадати відшкодування різниці між ціною товару, установленої договором роздрібної купівлі-продажу, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги. Іншими словами, компанії, що попалася на шлюбі, прийде компенсувати ще й різницю в роздрібних цінах. Дану суму відшкодування потрібно відбити в складі позареалізаційних витрат на підставі підпункту 13 пункту 1 статті 265 Податкового кодексу

Н. Баразненок, аудитор, - для «Федерального агентства фінансової інформації