Система антикризового керування стала сьогодні цивілізованіший, чим була кілька років назад. Домогтися цього дозволило прийняття закону «Про неспроможність (банкрутстві)», що отметили недавно свій 5-літній ювілей. Однак практика застосування документа виявила ряд істотних проблем, над рішенням яких сьогодні трудяться законодавці

Олександр Лебедєв

Кількаразові спроби

Перша редакція закону про банкрутство була прийнята на зорі розвитку ринкових відносин в 1992 році. Документ був схвалений практично безперешкодно, оскільки основним завданням законодавців було хоч якось регламентувати постійно зростаюча кількість банкрутств. Намагаючись урахувати проблеми й недоліки, виявлені в результаті застосування першої редакції, депутати в 1998 році розробили наступну редакцію закону. Однак і вона не змогла захистити підприємства від банкрутства й пов'язаних з ним порушень

До того моменту арбітражні керуючі стали головними винуватцями незаконного переділу власності. Вони фактично були залежні від думки й побажань кредиторів. У свою чергу, власники підприємств-банкрутів були присутні в процесі лише формально, не маючи можливості відстоювати свої інтереси. Таким чином, у банкрутстві брало участь лише три сторони - кредитор організації, арбітражний керуючий і суд. На ділі ж виходило, що майно компанії-боржника цілком діставалося кредиторам. Для економіки таке положення було вкрай негативним, оскільки багато хто з підприємств банкрутували навмисно.

У результаті в 2000-2001 роках перед депутатами виникла необхідність прийняти новий Закон - від 26 жовтня 2002 р. «Про неспроможність (банкрутстві)» № 127-ФЗ (з повною версією документа ви можете ознайомитися в довідковій правовій системі Консультантплюс). Його концепція була створена на осно-ві уважного вивчення технології й процедури захоплення бізнесу. У законі з'явилися 4 новели, які дозволили істотно змінити відношення до банкрутства й зрушили статистику убік зменшення кількості порушень

Перед депутатами стояло сложнейшая завдання ввести саморегулювання професії арбітражного керуючого. Дане нововведення повинне було відокремити інтереси арбітражних керуючих від інтересів кредиторів і прийти на зміну ліцензуванню. Однак цього не було зазначено в Законі «Про неспроможність (банкрутстві)», оскільки законодавці планували прийняти загальний закон осаморегулировании.

Друге нововведення, що з'явилося в законі про банкрутство в 2002 році, - у цей процес був уведений власник. Причиною виникнення даної норми стали пробіли в існуючому на той момент законодавстві, що дозволяють не враховувати думку власника підприємства-боржника при банкрутстві. У країні склалася ситуація, коли арбітражний керуючий міг скликати загальні збори, що ухвалювало рішення щодо випуску акцій у рахунок погашення боргів. І такі дії в підсумку приводили до негативних наслідків, говорить голова Комітету із власності Держдуми Віктор Плескачевский:

- У результаті власник підприємства, по якому йшла процедура банкрутства, не міг брати участь у процесі й опротестувати рішення про продаж майна за сущі копійки. Я пам'ятаю ці ситуації, коли в Петербурзі в процесі банкрутства 19 об'єктів були продані за 3 тисячі рублів. І колишні власники 6 років не могли опротестувати це рішення, тому що в справі виникли сумлінні набувачі

Новий механізм змусив арбітражних керуючих ураховувати в процесі банкрутства й інтереси боржника. І з упровадженням закону від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ соб-ственник підприємства-банкрута став повноцінним учасником процесу, що мо-жет опротестовувати дії арбітражного керуючого

Крім перерахованих новел у закон про банкрутство 2002 року були уведені ще 2 нововведення. Їхніми ініціаторами стали представники влади. Вони вимагали законодавчо ввести державу в процес банкрутства організації. Причиною такого кроку стало те, що раніше у всіх подібних процедурах держава була не в змозі відстоювати свої інтереси. Крім того, захищаючись від величезного числа зловживань у процесі банкрутства, уряд наполягло на введенні обов'язкової процедури виконавчого виробництва. На думку Віктора Плескачевского, зазначені нововведення є рудиментарними й з ними депутатам необхідно боротися в міру сил і можливостей

Незалежність досягнута!

Завдяки Закону «Про неспроможність (банкрутстві)» була створена система саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих, уважають експерти. Коли готувалася редакція закону, у ньому не було передбачене створення професійного об'єднання арбітражних керуючих. Законодавці побоювалися, що така норма в законі створить спірну ситуацію конкуруючих між собою саморегульованих організацій. Однак усього через 3 місяці після внесення зміни в закон був створений Союз Саморегульованих Організацій Арбітражних Керуючих, говорить Віктор Плескачевский:

- Союз діє завдяки необхідності брати участь у законодавчому процесі, удосконалювати стандарти, вишиковувати відносини з державними органами. Про визнання даного об'єднання, про яке не сказано в законі, говорить те, що думка експертів ураховує Конституційний Суд

За словами президента Російського Союзу Саморегульованих Організацій Арбітражних Керуючих Олександра Нефедова, за минулі з моменту прийняття Закону «Про неспроможність (банкрутстві)» роки СРО стали здійснювати якісний підбор арбітражних керуючих, контроль за їхньою діяльністю, а також навчання, підвищення їхньої кваліфікації й професійного рівня. Крім того, саморегульовані організації стали діючим регулятором відносин між арбітражним керуючим і кредиторами - у тому числі й державою

Російський союз СРО провів серйозну роботу із залучення досвіду СРО в розробці правил професійної діяльності арбітражних керуючих. У результаті експерти прийшли до висновку, що ринок саморегулювання арбітражних керуючих вимагає забезпечення необхідних стандартів діяльності й ефективного контролю за фахівцями з боку саморегульованих організацій. Із цією метою на загальних зборах учасників Російського Союзу СРО 22 жовтня 2004 року були прийняті типові правила професійної діяльності й ділової етики арбітражних керуючих. А в складі Російського Союзу СРО була створена комісія, покликана домагатися впровадження цих правил всіма СРО Союзу

Щоб узагальнити практику й виробити пропозиції по вдосконалюванню законодавства про банкрутство, СРО активно взаємодіють із регулюючими й уповноваженими органами влади. У цей час Російським Союзом СРО вже налагоджені взаємини з Минекономразвития, ФРС, а також установлюються контакти із ФНС. Такі взаємини повинні бути перенесені на «місця», говорить Олександр Нефедов:

- В 2006 році Російський Союз СРО взяв активну участь у проведених ФРС регіональних нарадах-семінарах з питань удосконалювання адміністративної практики в сфері банкрутства. У них взяли участь представники апарата повноважного представника президента у федеральному окрузі, територіальних органів ФНС, територіальних органів ФРС і арбітражних судів

На думку експертів, об'єднання зусиль СРО із зазначеними, а також і іншими державними структурами дозволить оперативно усувати недоліки роботи арбітражних керуючих і поліпшити систему саморегулювання. Але, незважаючи на позитивний вплив саморегульованих організацій на розвиток системи арбітражних керуючих, існує й цілий ряд складностей у розвитку даної системи

Ложка дьогтю...

Ефективне виконання функцій саморегульованої організації неможливо без серйозної матеріальної бази, що дозволила б СРО містити кваліфікованих фахівців, говорить виконавчий віце-президент Російського Союзу промисловців і підприємців Андрій Свинаренко:

- Низький рівень винагороди арбітражних керуючих, особливо в перші роки чинності закону про банкрутство, не дозволяв СРО динамічно розвиватися. Однак і в цей час розмір винагороди арбітражних керуючих часто залишається неадекватно низьким і не відбиває реальні трудозатрати при проведенні процедур банкрутства

Зокрема, за експертним даними, мінімальна винагорода арбітражного керуючого становить сьогодні 10 тисяч рублів. А це зовсім не відповідає рівню відповідальності, що несе фахівець при проведенні процедури банкрутства

Іншою проблемою розвитку саморегулювання в сфері арбітражного керування є розпорошеність невеликої кількості процедур банкрутства по широкому колу СРО. Це, у свою чергу, не дозволяє зміцнювати й збільшувати авторитет саморегульованих організацій. Крім цього фахівцям у сфері арбітражного керування складно визначитися, повинне чи проходити скорочення числа СРО лише природним шляхом у результаті конкуренції. Адже існує можливість вирішити дану проблему в адміністративному порядку - за допомогою збільшення мінімальної чисельності членів СРО або мінімального розміру компенсаційного фонду

Крім того, існуючий порядок вибору налоговиками саморегульованих організацій приводить до рівномірного розподілу процедур банкрутства між більшим числом СРО без обліку факторів, які характеризують ці організації. За словами Андрія Свинаренко, конкуренція між саморегульованими організаціями не завжди приводить до ефективності їхньої діяльності:

- Установлюючи високі вимоги до діяльності арбітражного керуючого, СРО знижує свою привабливість для фахівців, які не завжди зацікавлені в жорсткості пропонованих до них вимог. Часто арбітражні керуючі, виключені із саморегульованої організації за грубейшие порушення законодавства, досить швидко вступають в іншу СРО, що не приділяє достатню увагу професійному рівню своїх членів

При цьому як кредитори, так і боржники рідко звертають увагу на професійний рівень СРО, у якій значиться арбітражний керуючий. У підсумку нерідко й самі арбітражні керуючі пропонують свої послуги із проведення процедури банкрутства зацікавленим особам

На думку експертів, зазначені проблеми далеко не повністю відбивають складності процесу банкрутства підприємства, але роблять найбільш істотний вплив на результат справи. Удосконалити систему арбітражного керування законодавці планують, внеся зміни в існуючу редакцію закону обанкротстве.

Немає межі досконалості

Сьогодні необхідно прописати спеціальні порядки банкрутства, у яких буде зазначена процедура банкрутства стратегічних підприємств, упевнені законодавці. Справа в тому, що ефективність витребування державою податкової заборгованості при даній процедурі стратегічних підприємств становить не більше 2-3 відсотків від загальної суми заявлених вимог, затверджує Олександр Нефедов:

- Виступаючи в ролі власника майна й замовника продукції військового призначення, держава не приймає скоординованих дій по дотриманню своїх інтересів. Змінити таке положення дозволять моніторинг фінансового стану стратегічної організації, реалізація єдиної політики відносно таких підприємств і проведення досудебной санації

Через невизначеність у даному питанні «зависає» цілий закон, шкодує Віктор Плескачевский. Тому необхідно виділити стратегічні підприємства в самостійну групу й припинити по них банкрутство. Владі варто зрозуміти, що потрібно або робити підприємство повноцінно бюджетним, або дозволяти йому брати участь у цивільному обороті, що може привести кбанкротству.

Ще один спірний момент - чи варто приймати окремий закон про банкрутство кредитних організацій. На думку депутатів, не треба. Навпроти, законодавство про банкрутство варто уніфікувати. Справа в тому, що банки - це лише окремий випадок від загальних фінансових організацій, які мають багато своїх ознак, і вони не в меншому ступені вимагають приватного підходу. Але це неприпустимо, тому в законі про банкрутство повинна бути лише глава про банкрутство фінансової організації

Крім того, у новому доповненні до закону необхідно збільшити відповідальність СРО. Сьогодні з 40 саморегульованих організацій у сфері арбітражного керування далеко не всі мають повноцінний компенсаційний фонд, що є механізмом гарантованого виконання зобов'язань. Цей фонд сформований не у всіх саморегульованих організацій. Однак він змушує СРО бути уважними друг до друга, припиняти зловживання й збільшити вхідні бар'єри проти несумлінних осіб, говорить Віктор Плескачевский:

- На першому етапі ми розуміли, що депутатам треба було захистити СРО від дій чиновників, у тому числі несумлінних. Скажу по секреті, зараз ми будемо допомагати чиновникам створювати умови, що дозволяють через суд ліквідувати статус СРО. Це необхідно для створення ризику втрати правоздатності саморегульованої організації, що різко підвищило б її відповідальність

А для захисту арбітражних керуючих від чиновницької сваволі необхідно закріпити право залучення до відповідальності за правопорушення в сфері банкрутства тільки за співробітниками відомства, що контролює діяльність СРО. Сам перелік підстав до порушення справи про адміністративне правопорушення в даній сфері також повинен бути уточнений і конкретизований. Потрібно визначити повноваження СРО арбітражних керуючих у рамках справи про адміністративне правопорушення відносно члена цієї організації

Крім того, на думку Російського Союзу СРО, необхідно законодавчо встановити й розмір винагороди арбітражних керуючих у справі про банкрутство. Воно повинне складатися з фіксованої суми й суми відсотка, які будуть визначатися залежно від результатів діяльності фахівців. Значний вплив на величину винагороди арбітражних керуючих зробить і складність процедури справи про банкрутство, а також балансова вартість активів підприємства-боржника